Давай влаштуємо собі трагедійку,
Тихо поплачемо і витрем слізоньки,
Впадемо тихо у траву зелененьку
І покладемо ніжно свої голівоньки.
Давай забудемо солодкі ніжності,
Станем брутально все обзивати матами.
Давай покинемо принцип безгрішності
І перев’яжемось двома канатами.
Давай пірнемо вдвох у світ буденності,
Вставати ранками і пити «Якобзи»,
Вірити в добре, шукати щирості,
Собі влаштовувать маленькі трапези.
Давай подивимось цій правді в віченьки,
Перед очима щось все замуровує.
І я не можу йти спокійно стежкою,
Коли брехня мій світ вже окуповує.
Давай влаштуємо собі трагедію.
А, можна, першою почну я падати?
Не забувай мене, пливи по течії,
І посміхайся так, щоб не заплакати!...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377313
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.11.2012
автор: Влада Грушицька