Облетіла, мов сон, безголосо
Журна липа в намисті краплин.
Перестиглим терпким абрикосом
Закотилося сонце за тин.
На пахучу розпатлану тую
Діамантами впала роса.
Ну, чого ж це я знову сумую?
Днів останніх журлива краса,
Наче легіт між трав, проминуща.
В надвечір'ї обвуглився сквер,
Розіллялася кавова гуща
На посріблені таці озер.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377170
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 12.11.2012
автор: Наталя Данилюк