Розважалась осінь жартом,
Сміх трусила із кишень, -
Біг туман, - спіткнувся раптом,
Впав, - лежить вже цілий день.
Вкрив він осені покої
Сірим росяним рядном, -
Не зумисно звів рукою
Й затулив моє вікно...
Світу Божого не видко, -
А туман,- як дід Пилип,
Старий, сивий, - мовчки й тривко
До землі зі сном прилип...
Час, немов кисіль тягучий,
Колом тягнеться, повзе, -
Спантеличує геть душу...
Спить терпіння мовчазне...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377155
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.11.2012
автор: Люба Сухомлин