Моя свята нещасна Україно,
Розстріляна одвік так підло в спину!
Чи сили є? Чи маєш сенс не здатись?
Зумієш новий витримати натиск?
Чергового невпізнаного «друга»?
Ти мала славу, здобувала волю,
І миті щастя вистраждані з болем…
Та лихо всяк приходило не з далі:
Оті, хто в серці - ті твої печалі…
Найболісніша - то рідні наруга…
Вставай же, матінко! Одкинь зневіру -
Страхи сильніші за лихого звіра!
Дивитись в очі злу не раджу нині,
Бо можуть знову розстріляти в спину…
Хтозна чи це остання чорна смуга…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377117
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.11.2012
автор: Юлія Мальована