Хтось уявно приєднується до процесу чаювання.
Кругла чашка з її вмістом перетворюється на окрему планету.
На дні листочки, як материки,що жилами поділені на своєрідні маленькі країни. Десь вони зібрані в купку ,формуючи гори. Самотній, відірваний від інших листочок-острів, листочок-півострів, листочок-перешийок...Шматок лимону нагадує Місяць.Яскраво-солодким жовтим кольором освітлює всі шари до самісінького дна. Схоже,що для цієї планети він виконує подвійну функцію: формою-супутник,а сенсом - Сонечко.
Вода,забарвлена у світло-коричневий,що так личить до завіконних сутінок.Це те,що видно з Космосу неозброєним оком.(а під мікроскопом?).
Мільярди молекул,які наштовхуються,налітають,проникають одна в одну,розходяться,знову сходяться,піднімаються догори,опускаються на дно.Живуть.
Іноді б залишити у динамічній гармонії..Та все-таки частіше залишаю її у власній вічності.
Чай - занадто мало літер.Наш чай, бо разом з Кимось,хай навіть уявно, відкриваю інші світи.
Цінуйте людей,які з Кимось смакують чаєм, а не плітками до нього,наприклад.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377069
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.11.2012
автор: placebo