Ще недавно вишня була золотиста.
Нині, наче вугіль, чорна є, безлиста.
Поряд, біля неї, туя худорлява.
Світла їй частенько влітку бракувало.
Здоровенна вишня в сукні не скупенькій
Часто затіняла тую молоденьку,
Носа вгору дерла, бо ж і пишна, й плідна.
В голки жаль складала туя непомітна.
Нині ж все змінилось. Вишня лист згубила.
Туя заяснилась, віти розпустила.
Кожен тую хвалить, зір на ній тримає.
Оксамитом душу кволу зігріває.
Пік краси і слави вишні був у літі.
Першість нині в туї. Так бува у світі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376948
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 11.11.2012
автор: Крилата (Любов Пікас)