Не хочу вірити що нації кінець...
Цивілізація не має більше
прощі.
Природи,з терну скручении,
вінець,
Її ж і знищив для своїх
роскощів!
Не прийде знов Ісус нас
рятувать.
Та вже й дияволу,мабуть, ми не
потрібні.
Стомились Мойри нитку ту
снувать,
Бо ми Так жити більше тут не
гідні!
Гуляє вітер в тихому селі...
А крук в порослім полі
хазяйнує...
І врожаї з багатої землі
Збирати нікому,бо всяк своє
мудрує...
Та що село?Он місто-людожер
Все вище й вище пне своє
коріння!
Ба,навіть бог злякався та й
помер
Від жаху й сорому за це своє
творіння...
Та все ж лишились деякі місця,
Де люди щиро вірять у
спасіння!
Їх щит надія,мудрості краса,
А меч то правда,праця і
сумління.
Тож най горить усе сліпим
вогнем,
За ним тужить не будуть ні
хвилини,
Бо горе зміниться в кінці
майбутнім днем,
Що знову виведе нас на життя
вершини!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376932
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.11.2012
автор: A.Grind