Я виростив у серці камінь,
Я знов ненавиджу людей...
Вони,як сіль на моїй рані,
А я...а я-Хемінгуей!
З вінчестером десь біля скроні,
Шукаю вхід в нові світи...
У тебе дні солодкі,у мене солоні,
Але не ти,не ти,не ти...
Не ти мене таким зробила:
Себе таким зробив я сам...
Я відокремився від тіла,
І осквернив душі свій храм!
А потім я прозрів і кинувся до Бога:
Спитати в Нього що мені робити,
Але мене не допустили до порогу,
Мовляв,раніше треба було жити!
08.11.12
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376763
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.11.2012
автор: Той,що воює з вітряками