Хай буде так.Наче світило з мороку
Осяє шлях святої крові слід.
Вселенський птах підніметься із пороху
І тлін обтрусить,наче з червом плід.
Хай буде так.Крізь лабіринт,спокушений,
Пройдеш не пам"ятаючи де вхід,
І виходу не знайдеш,сяйвом сліплений,
І за жар-птахом знявшись у похід,
Упавши в прах,іллюзією зваблений,
Піднімешся навколішки в пітьмі
Останнім грішним або першим праведним,
Прощенним і одаренним крильми.
Хай буде так.Лети,доріг не знаючи..
Нехай вростає паморозь у слід.
Не заблукай,щоденно розбиваючись:
Там на межі пульсує інший світ,
Де все єдине-злети і падіння,
Де все минуло-горе і добро.
Я ж загартую сонячне терпіння,
Щоб проросло на камені зело!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376727
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 10.11.2012
автор: Оксана Юрченко