Пізньою осінню знову згадаю про тебе,
знайомі пісні сплетуть паралелі думок.
Змовчу, хай за мене говорять ті верби,
що роками нашіптують в пам*яті вічність казок.
Запалюю свічку, рукою проводжу над нею,
та ледь відчуваю на собі я іскор тепло.
Дойшли до кінця, разом досягли апогею,
а зараз мов гніт той в своєму вогні горемо.
Подивлюсь в вікно, а за ним вже зима вже не осінь,
покрито все білим, в душі ж чорноти пустота,
розтала надія неначе той сніг на волоссі,
змінилося все, ну і я уже зовсім не та...!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376704
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.11.2012
автор: Incredible