Не тремти, прибери від очей кулачки,
Витри ніс і помаду не маж по щоках.
Припини цю істерику, сміх, балачки,
Стань же сильною знову, хоча б «у лапках».
Ну згадай учорашній не смішний анекдот,
За чарчиною чаю - реготали пів ночі.
По сто раз повторили «У житті сам пілот,
І ніхто нашу долю не сміє зурочить!»
Ти так хвастала довго майбутнім своїм.
Роль призначену Богом все міряла-мріяла.
Звідки ж ця катастрофа - вбиваючий дим,
І блищить сигарета між пальцями віялом.
Не дивися очима побитого пса,
Ніби подруга-доля образила, зрадила.
Не кляни білий світ, лікарів, небеса.
Я не вірю.. невже, знов надію утратила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376640
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.11.2012
автор: Любов Чернуха