Моє знедолене,змучене серце
Відкрите усім вітрам...
Хто і коли його торкнеться,
І перетворить його в храм?
Дві кулі,дві кулі у тілі планети,
Вже випали перші,сліпучі сніги,
Моя маленька,кароока,де ти?
Де ви і з ким ви мої боги?
Хто перетворить чорні руїни,
У знову світлі,квітучі сади?
Хто зруйнує давні стіни?
Може їх зруйнуєш ти?
Я землю готовий гризти,
На зорі походом іти!
На грози готовий лізти,
Цілувати твої сліди!
Але ти байдужа до всього,
Тебе інший втішає вже...
А я ні в кому не шукаю Бога,
По серцю безжальним ножем!
07.11.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376625
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 09.11.2012
автор: Той,що воює з вітряками