Останні краплі неба сіро-сині.
Розпиті в тостах...Зустрічі калюж.
Гуляє вітер по тоненькій спині,
Святкуючи цю осінь. Ну ж бо! Ну ж! -
Жене думки, несказані, спонтанні...
Нагайкою невпевненість товче.
Немає правди в жодному питанні,
Якими холод штрикає в плече.
А там вдягнусь...На очі - шарф, як маску.
Камін удома спалює гілки.
Не діставай! Не думай так, будь ласка!
Бо я завіюсь... утечу... таки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376575
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.11.2012
автор: Келя Ликеренко