Тихим, нечутним кроком
лагідним та сумним
ходять повз мене роки,
тане життя, як дим.
Їх зупинить несила,
сенсу нема просить.
Хоч голова вже сива,
але ще хочу жить.
Жить та не просто їсти -
мріять, бажать, любить.
Не відкриваю істин -
просто люблю цю мить,
що залишив для мене,
Батько, що знає все
вірно і достеменно...
Вірую - він спасе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376392
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.11.2012
автор: Микола Козакевич