Якби хтось сьогодні ранком
кинув окрайок хліба вуличній кішці,
що до кісток обмокла від бруду,
байдужого, людського скупого погляду:» Мені і ще гірше» -
може на одну у місті нещасну сутність стало менше,
яку завтра чекає голодна смерть - чи порція отрути
Якби замість того щоб в черговий раз
сидіти одному у холодній квартирі, у якій стіни давно промокли
від сліз і розчарувань ,
і споглядати за тим як вітер у тюлі вплітає
маленькі фрагменти вічності,
оберемки твоїх думок і одкровень,
поки ти надієшся і вимальовуєш у своїй уяві
пастельне жагуче кохання,
що висмоктує із судин твоїх губ
ту ще зовсім юну ,ніжну м’якоть
кутатися від конвульсій горя - у грубе вовняне простирадло ,
аби зап’ястя твоїх рук зігрілись
від морозного подиху власної душі.
Якби замість того щоб чекати і надіятись,
Ти б рушила з місця ,
наче на хтось смикнув Тебе
за нитки як маріонетку,
щоб почалось театральне видовище
Ти загубила біль і зігріла свою мереживну душу
об лагідність цієї давно всіма забутої кішки.
Забрала її собі, і розділила з нею
намріяну палітру радощів і сподівань,
а взамін отримала відданість, і благословення за добру справу.
Якби замість того щоб багато розмірковувати над всіма бідами людства
Ти б хоча б спробувала
Поділитися з кимось
З нею
вона б була вдячною тобі
Вдячною до самого денця своєї котячої душі.
Ти просто спробуй!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376309
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.11.2012
автор: Олеся Шевчук