Ти сам для себе камінь і святиня!
Ти сам собі опора і кайдан.
В тобі живе і рівність, і гординя.
Ти сам для себе вуличка й майдан.
Лиш ти муруєш власні сходи в небо,
А, може, їх покривлено униз,
А, може, будівництва і не треба,
Висиш собі, вчепившись за карниз.
Дорогу, знову ж, сам собі обравши,
Ти маєш зберігати той маршрут.
Людей собі потрібних позбиравши,
Ти вистрибнеш, забувши парашут.
Якщо з тобою вірні, ти одягнеш
Ту сумку, яку викинуть в політ,
А, може, на байдужості застрягнеш,
І припадеш, розбившись, до землі.
І все ж своє спорядження збираєм
Лиш ми самі, бо щастя і біда,
У нас самих, самі ми обираєм,
Що твердне у руці, а що - вода.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376306
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.11.2012
автор: Андрій Конопко