Чи може в прірву випасти душа?
Чи засіяє знову чисте небо?
Чи заблукає доля без «ковша»?
Чи в радості зупиниться потреба?
До прірви легким випадає шлях…
Тюльпани розквітають завжди рано…
Ріка тече у рідних берегах…
Кохана ж не завжди стає кохана.
А висівковий хліб не золотий,
Не завжди небо тільки в білих хмарах,
І чоловік буває не святий,
Бо дуже рідко він іде до храму.
Ви не шукайте прірви для душі,
Почистіть небо від зірок із фальші,
Читайте щирі вірші - не вірші,
Які поети нам писали раньше.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376296
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.11.2012
автор: Віталій Назарук