Перша капелька дощу
Упала на землю спраглу.
Я тобі ніколи не прощу
Ту першу й єдину зраду.
Ти мені віршів не складай.
Не пиши пісень. Доволі!
Я не можу тікати, ти знай
Від жорстокої матері-долі.
Ти у очі мої не дивись,
Не побачиш у них прозріння.
Ти тепер мене сторонись
Бо ж не буду я знов покірна.
Ти не слухай мене, повір,
Що почуєш слова страшнії.
Не потрібен тепер ти мені.
Не стерплю я більше свавілля.
Уже ливень почав іти.
Чорні хмари заслали небо.
Я стояла, стояв і ти.
Говорила, що бігти вже треба.
І тоді я сказала тобі,
"Я не зможу тебе кохати"
Ти пішов, не біжу навздогін.
Це остання, єдина зрада.
25.06.2008
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376288
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.11.2012
автор: ulin44