Я не знаю, що мене чекає далі,
Я не знаю куди далі йти,
Все, про що мрію до загину
Це досягти бажаної мети!
Звичайно, ми не вічні, знаю,
Ми просто гості на землі оцій.
Та все ж коли додому повертаю,
То серце каже: «Все ж таки ти мрій».
Мрія не реальність, знаю добре,
І може все ж не збутися вона.
Та я звертаюся до тебе, Боже,
Молитвою, як та кришталь ясна.
Обережеш ти мене, чи покинеш,
Напризволяще долі дикій тій
Все ж відповідь одна чекає:
«Молись ти Богу і щодня ти мрій».
Кида життя під ноги перешкоди,
Що можеш і не підвестися ти,
Та все ж не зупиняйся, друже,
І досягни бажаної мети.
Звичайно і не Бог я й не Апостол,
Не можу вказувати шлях.
Та зрозумів одне в життя я,
Коли зупинишся, то буде всьому крах!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376246
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.11.2012
автор: Познанський Дмитро