1
Тарасе, любий, підведися
І поглянь на нашу волю...
Та ще більше зажурися
За свого народу, долю.
Як нас гнуть та обкрадають,
Не дають дихнути.
З ними військо українське,
Як же це збагнути?
А дитятки-янгелятки,
Чим же вони винні?
Вже чимало жебраками
Ходять по Вкраїні.
2
Отамани бойовії,
Встаньте, подивіться,
Як на рідній Україні
Лишенько твориться.
Ой, яка жахлива доля,
Брат вбиває брата.
А нам кажуть: ось вам воля.
Та й рятують ката.
Отамани січовії,
Дайте нам шаблюки,
Бо розтягнуть Україну
На шматки, падлюки.
3
Кожен місяць йде підвищення
На житло, на хліб та воду,
Так ведуть постійне знищення
Бідного народу. 15.04.1998р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376190
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.11.2012
автор: Дід Петро