Невимовне бажання прокинутись поруч,
Та, напевне, спочатку щоб поруч заснути,
Міцно в серці шматочок кохання стиснути
І повільно вдихнути його прохолоду.
Мовчки мчати крізь тихі лани і тумани,
Прокидатись між снами в обіймах жагучих,
Відчувати, що вдень не буває так зручно,
Тільки поруч із ним, як від марення п’яні.
Зупинити би серце, щоб знов не збудити,
Не на зовсім спинити, хоча б на хвилину,
Зняти стрілки з годинника – час швидкоплинний,
Доторкнутись до спини – а губи, мов квіти.
Я ті квіти зберу у вінок різнотрав’я ,
Двійко душ, теплий подих один та на двоє,
Подарую вві сні, щоб лишитись з любов’ю,
Щоб прокинутись поруч осіннього ранку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376131
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.11.2012
автор: Lenchikk_n