Замовчали останні шанси
Каламутним дощем на мить.
Розчинила слова у склянці
Ніжних снів і сказала: «спіть»!
Хтось ледь чутно плече погладив
І за вітром скотився вниз...
Я до нього не знала зради,
Я за ним не встигала скрізь.
Забувати було не варто
Цей потік емоційних злив.
Я його лікувала фартом -
Він собою мене зцілив.
Неймовірно потрібне вміння,
Чи, можливо, мені здалось?
По асфальтах мого терпіння
Відступав одинокий Хтось.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376120
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.11.2012
автор: Єва Лавінська