Що ти казала в оту ясну ніч?
Що шепотом, солодким, при-квітчала?
Я мушу пам'ятати,
Й вірити в ті слова.
За що ти зараз так?
За що ти краєш моє серце?
І навіщо було те кохання,
З яким так важко попрощатись.
Ні як не зрозуміти, того меду.
Ні як не збагнути, тих молитов.
Я не вірив в свої страхи.
Гнав іх як вовків від жертви.
Повір, я збагну це вже не скоро.
Я буду жити в мріях.
А там знайду, щось інше.
Щось, що нагадуватиме тебе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376076
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.11.2012
автор: klovays