До роковин мого товариша Л. Вертеби
Прощались ми, як завше, ненадовго,
Простим, звичайним потиском руки,
Не мавши й гадки, що твоя дорога
У вічність пролягла, через віки.
Ти не дійшов... Упав на півдорозі...
Фатальна мить - і вже тебе нема!
Завчасно став на смертному порозі,
Твою кончину розум не сприйма.
Життєвий шлях трояндами не слався -
Здебільшого траплялись колючки.
На згадку всім, хто знав тебе, зосталась
Твоя душа, все інше - балачки...
Дарма, що став давно колись незрячим -
Ти не зійшов в житті на манівці.
Облудну фальш найперший міг побачить,
Хоч в серці запікалися рубці.
Любив життя, кохав дружину вірну,
По-доброму виховував дітей
І будь-яку проблему спірну
Жартуючи, відводив від людей.
Таким тебе і в пам'ять закарбую,
Ущухне біль, перелетять роки,
Але й тоді тепло твоє відчую
В отім, останнім, потиску руки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376075
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 07.11.2012
автор: Дощ