Неприкаяність

Яничарами  дні  –  на  приступ.
З  міста  мрій  твоїх  –  прах  і  зола;
Лиш  сіріє  самотня  пристань,
Що  єдина  вціліти  змогла.

Капітане,  задублий  вовче,
Сивий  витязю  синіх  земель,
Підіймай-но  вітрила-гончі
І  нацьковуй  на  вітер.  Од  миль

Ще  не  пройдених  грає  щогла
І  скрипить  нетерпляча  корма.
Кіль  очищений  –  спогадів  жодних,
Прагнень,  пристрастей  більше  нема.

Вічна  tabula  rasa  моря
Приховає  сліди  –  не  знайти…
Неприкаяний  з  вітром  говорить
І  шукає  далекі  світи.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376035
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.11.2012
автор: Sitarion