Що буде далі, скажи?
Я не знаю...
Слово за словом... Чекати... Вмирати...
Вирвати серце і не існувати –
Я уже й так поступово зникаю.
Сонце закотиться знову за обрій,
Ніч знов настане, знов зорі засяють,
Потім – світанок. Так дні і минають...
Хто щось розкаже про долю недобрій?
Справді недобрій? Чи, мо, нещасливій?
Я заблукала між серцем і світом.
Знов помиляюсь...
І торішнім цвітом
Падаю долі під краплі всім зливам...
2006/08/26
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375987
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.11.2012
автор: Анно Доміні