Ти моя ейфорія, моя істерія,
Пробач, що я різна, та це просто жінка
Живе у мені, муркоче світанками…
Ваніль, небо в чашці навчилось літати,
Мовчати тоді коли треба кричати.
Пробач, що я інша, це осінь
По венах мандрує цим світом.
І завтра ти знову мене не впізнаєш,
Та все-таки поруч і знаю, кохаєш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375981
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.11.2012
автор: Любомила