Присвячено Андрію Д.
Була людина - і її немає.
Вона раділа сонцю, як і ми.
Тужила, наче цвіт весняний в гаю,
Як сірий морок падав з висоти.
Була людина - і її немає.
Мережила надії на віки.
Розніс їх вітер десь за небокраєм.
Птахи склювали в зародку таки.
Була людина - і її немає.
Лишився тільки присмак гіркоти.
Змінити те, що було, сил немає.
Не повернуть ніяк назад роки.
А, може, б якби більше хоч на мірку
Терпіння, розуміння і добра,
Мов свічка, не згоріла б його зірка,
Не відлетіла б птахом ввись душа?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375980
Рубрика: Присвячення
дата надходження 06.11.2012
автор: Крилата (Любов Пікас)