Після ін’єкції психоаналізу,
У ритмі і цифрах прогресії,
Засинала рівно на тиждень,
Щоб в думку серйозно тверезу,
Вкапати новітні версії
І знайти розмаїття рішень.
Приймала на душу - дозами,
Уяву будила, пестила,
А потім мовчала, злякано…
В результаті з метаморфозами,
Помисли всі очистила
І сказала про це зіжмакано.
У сусіда ж частинка дзеркала,
У легені вп’ялась. Цікаво..
Він живе тепер з нею, тішиться.
Я емоції не приборкала
І долоня слабка, миршава,
Доторкнулась до рани -грішниця..
Та нервовим тривалим зривом,
Дотик тихо пройшов крізь осі.
Залишився посеред часу,
Ледь відчиненим об’єктивом.
І між кадрами нам здалося,
Що уява - це пік Парнасу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375951
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.11.2012
автор: Любов Чернуха