Через тридцять довгих літ зібрався випуск школи.
Дехто з них за ті роки отут не був ніколи.
Хто сміється, хтось пліткує. Сіли їсти, пити.
Іншим їсти не давай,- а дай наговоритись.
- Хай про себе кожен скаже! - просить всіх Марія,-
Може, все ж у вас збулась хоча б маленька мрія?
Встав Петро, що "славу" мав нахаби й ловеласа:
- В мене мрія, чесно скажу, все-таки збулася.
Тато мій ремнем лякав: вчитись будеш,сину?
Потім став за кожну "двійку" смикать за чуприну.
Ох, який же був я злий тоді на свого тата.
Кожен вечір тільки й мріяв ... зовсім лисим стати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375897
Рубрика: Гумореска
дата надходження 06.11.2012
автор: Віктор Насипаний