Докерувались гризуть лікті.
не зчулось бидло, як смеркає.
Стабільність партії реліктів,
уже й дебілів не вражає.
Мордате бидло-бритогеї,
в дільницях душу вириває.
Фарс на підмостках гіменеї
за гроші істину рішає.
Паскуда в стельку обнагліла,
весь світ брехнею озуває.
В кублі покращення поїла,
Нас в Україні добиває.
ПідеРа - чумка клаповуха,
під скрипку шабаш утіває.
Танцюють Мельники - Засухи,
Аж піна з рота вилітає.
В предсмерті біситься шуліка,
Обставивсь Беркутом, вражає.
Та видно знизу, що каліка,
Уже в агонії конає.
Наївсь багато – подавився,
спаливши крила знемагає.
Бо тільки крав і не хрестився:
Кінець до ручки добігає.
Кричить в туманах сивий докір.
аж кров у серці закипає.
Реве та стогне Дніпр широкий,
Горами хвилі піднімає.
Вставайте браття заметемо
пітонів тьми, Кобзар благає.
Потомкам волю обретемо.
Уже на обрії світає...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375856
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 06.11.2012
автор: Дід Миколай