Порожнеча заповнює простір,
Я повільно у ній розчиняюсь.
Мені далі жити не можна...
Я і не намагаюсь.
Порожнеча руйнує реальність,
Я стаю заручником фобій.
Смерть - це остання спроба
Спізнати щастя.
Порожнеча з'їдає Всесвіт,
Життя зазнало фіаско.
Тиша просить до танцю...
Для живих я занадто мертва.
Порожнеча ламає свідомість,
Нищить стереотипи...
"Годі нити!"
Та занадто жива, щоб не плакати.
Занадто мертва, щоб жити.
29.08.12р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375836
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 06.11.2012
автор: Тінь Сонця