Хмарочоси думок зачесали свідомість
Гребінцем оскамитових фраз.
Хоч в душевних пітьмах загубилася совість,
Ще сірник сподівання не згас.
Вітер вправно лабає по сонячних струнах
Самоцвітами сніжних перлин…
Шепіт суму з думок відлітає понуро,
Відкриваючи двері для див.
Марно цока годинник буденним тік-таком,
Бо для тебе зупинено час:
Б’ється серце щомиті у ритмі стакато –
В нім любов витанцьовує джаз.
лютий 2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375504
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.11.2012
автор: Михайлова Ланка