У чорних глибинах космосу, за міліарди світлових років від Землі, були дві планети -- Гаріан і Бінуен. Вони ворогували між собою за контроль над станцією "Магматик". Ця станція була рештками цивілізації магматинів, що вимерли через згасання потужності вулканів. На ній збереглися великі запаси срібла та алмазів, що потрібні були гаріанцям і бінуенам для роботи заводів із обробки вертанію -- речовини, що дає цим народам життя.
Гаріанці мали великий космічний флот, який давав їм перевагу при захисті від ворожих осадних крейсерів. Проте бінуени не мали рівних у боєздатності своїх піхотних військ.
Такий розподіл сил урівнював шанси обох народів на перемогу, адже на станції залишилися роботизовані військові сили, які магматини використовували для свого захисту. Їх протоповітряні гармати не давали змоги ворожому десанту наблизитися до поверхні Магматика, а більш дієва зброя роботизованої піхоти не давала ворогам захопити адміністративні будівлі станції.
Оскільки роботів Магматику запрограмували для захисту, то гаріанці і бінуени мали боятися лише вторгнення один до одного.
Така війна тривала вже більше пятидесяти років і ризикувала затягнутися ще на стільки ж, якби у обох сторін запас вертанію не добіг критичної поділки. Це підштовхнуло лідерів обох народів поступитися своїми амбіціями і піти на поступки один одному, щоб об’єднатися і створити «Вертанський союз». За його умовами обидві цивілізації мали об’єднати свої військові сили для подолання могутніх роботів і захоплення вкрай необхідного ресурсу. Також домовилися більше не ворогувати між собою і навіть побудувати пасажирські порти для вільного переміщення між планетами.
Об'єднана армія складалася із досить маневрених та витривалих кораблів Гаріану і сильної піхоти Бінуену. Підлетівши до станції, військовий флот почав маневрувати і намагався викликати на себе якомога більше вогню, щоб транспортні кораблі змогли стикуватися із Магматиком і скинути десант. Ця хитрість майже далася. Союзники втратили лише один транспорний корабель, а інші чотири вдало провели стиковку і висадили свою піхоту.
2
На станції почалася жахлива битва. Роботи не знали болю і жалю, тому спершу відтісняли нападників до кораблів. Але коли відступати стало нікуди, об'єднана армія, відчуваючи усю значимість своєї місії та не в змозі зруйнувати усі надії, які на них покладали, почала активно боротися проти роботів. Зупинивши їх натиск, союзні війська почали наступати на ряди захисників станції і відтіснили їх аж до головної будівлі – Магматрону.
Патрони у союзної піхоти майже вичерпалися, тому роботи спробували схилити ситуацію на свою користь. Це їм не вдалося і, окрилені вдачою бінуени і гаріанці, оголивши свої мечі, пішли у наступ. Вони захопили перші поверхи Магматрону і почали зачищати наступні. Дійшовши головного кабінету, в якому давно вже нікого не було, вони встановили оборону і піднялися сходами на дах. Біля флагштоку вони побачили з десяток роботів, що відразу відкрили по союзним військам вогонь. Ті також відповіли залпами зі своїх рушниць і, знешкодивши половину охоронців, повитягали свої мечі і побігли на ворога врукопашну.
Коли з роботами було покінчено, союзники встановили свій прапор на флагштоці. Станція була взята, а усі мешканці обох планет врятовані, адже заводи стали регулярно отримувати матеріали для виготовлення вертанію
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375497
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 04.11.2012
автор: Гетьман