Ці хмари торкаються скелі,
А скелі немов гребінці,
Шукають в небесній пустелі
Від сонячних кіс промінці.
Їм любо чесати ті хмари,
Що кольором схожі на дим,
Та зникнуть вони як примари,
Вкарбовані віршем моїм.
Ці хмари я бачу в калюжі,
Там також лежать камінці,
А люди проходять байдужі
Й не бачать картини оці.
Так вічність стикається з нами
Й поводить себе як мастак.
А ми обминаємо ями
Й не кинемо бідним п"ятак. 30.11.2009р.
́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375486
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.11.2012
автор: Дід Петро