Сирітка, сирітка,
Як у полі квітка
Вітерець гойдає
На стеблі згинає.
Сирітка, сирітка
Обірвана нитка,
На одежі латка
Де твоя хатка?
Оце місто – хата
Чи село багате,
Твоя хата – поле
Де бур’ян й роздолля.
В квітках твоя постіль,
Де собаки гості,
А по тілі – тварі
Замість стелі – хмари.
Сирітка, сирітка
Де це твоя тітка?
Про матір не питаю,
Де вона я знаю.
Вона у могилі
Її давно зарили,
За гратами ненько
Сидіти довгенько.
І ніхто не бачить,
Як оченята плачуть
Тіло їсти хоче,
Ніхто не поможе.
Нічого ти не маєш
Кулачки кусаєш,
Живеш на подачки
Повадки жебрачки.
А де твої мрії?
Вони полетіли
Давно повмирали
Коріння не пускали.
А хто пригортає,
Сльози витирає
Кого ти гукаєш?
Думки відганяєш.
До тебе озветься
Стукіт твого серця,
Пустота грайлива
Й безконечність сіра.
Й поглядом я кину
Несхожа на дитину
Ти, як та тополя,
Що зламала доля.
18.04.2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375477
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.11.2012
автор: temapk