СтаршИні (офіцерам) Його світлості Ясновельможного Гетьмана всієї України Павла Петровича Скоропадського.
[youtube]https://youtu.be/vyRref02yrI[/youtube]
[youtube]https://youtu.be/24s5rtPp2OM?list=UUhtwWfpTbf9qF6PAFLyg47A[/youtube]
Наказом ч. 339 від 20 липня 1918 року (за Гетьманщини) установлено таку форму військової присяги:
"Обіцяю й присягаю Всемогущим Богом і святим Євангелієм, що буду служити, не жаліючи свого життя, вірно і щиро аж до останньої каплі крови Українській Державі і Ясновельможному Гетьманові, верховному вождєві Української Армії і Флоту. Я буду ставити в усіх випадках якнайбільший опір ворогам Української Держави, буду пильнувати всіх інтересів Української Держави й взято берегти доручену мені службову таємницю і слухатись без заперечень наказів для потреби служби й держави, совісно виконувати всі мої обов'язки й нічого за для власної користи не робити такого, що перечило б моїй службі й присязі. Я ніколи не покину своєї частини й свого Прапору і в усіх випадках буду поводитися, як личить чесному, вірному, совісному, хороброму й свідомому (офіцерові, або воякові). Хай мені в цім Бог допоможе! На закінчення цілую Святе Письмо і Хрест мого Спасителя. Амінь".
http://ukrstor.com/ukrstor/soluha-dogovir.html#d4
На тім березі річки зійшла нанівець стрілянина.
Переправа горить і метаються коні в вогні...
За рікою, на сході, розп'ята лежить Україна
Там сьогодні осанну співають в церквах Сатані.
Не сумуйте, Панянко, хто зна, що на нас ще чекає.
Ми "Під синьою пляшкою"[1] може, зустрінемось знов
Чи оркестр духовий нам в Хрещатому парку[2] зіграє
І закружить у вальсі нас давня юнацька любов.
Все, поручнику[3], досить! Хуткіше, відходити треба,
Збережіть у душі світлі спогади про вояків.
У полеглих в очах розчиняється синєє небо,
Жовте поле прикриє колоссям пшеничним живих...
У нагрудній кишені пробиті гетьманські погони[4],
А поверх однострою даремно лежить оберіг.
Скільки міг, значковий[5], ти своїх прикривав від погоні
І вже сотником[6] впав, мов в траві відпочити приліг.
Ти беріг ті погони, бо в них присягав Україні,
Їх під серцем проніс через безліч боїв і доріг,
Не зганьбив навіть в смерті шляхетного роду старшини...
Тільки власним нащадкам вручити погони не зміг.
Не держи на нас зла, що не можем забрати з собою.
Й поховати по-людські в незнаній чужій стороні.
Тут багато таких, що не вийдуть ніколи із бою...
Бо життя віддали у нерівній жорстокій борні.
--------------
1. Галичанин Юрій Кульчицький у 1686 році відкрив у Відні першу в Західній Європі кав'ярню «Під синьою пляшкою», що існує до сьогодні.
2. Хрещатий парк — парк у Києві, закладений 1882 року як Сад Купецького зібрання, на схилах Дніпра, вздовж Володимирького узвозу (Олександрівської вулиці).
3. Поручник в армії УНР 1920 року відповідав званню "значковий" армії Гетьманату 1918, суч. "ст.лейтенант".
4. 16 черв. 1918 в армії Української Держави запроваджено погони – польові (захисного кольору) і парадні (кольору роду війська) та для офіцерів і генералів із золотого або срібного галуна. За Директорії УНР військ. звання і рангові відзнаки (погони), встановлені П.Скоропадським, були скасовані. Наказом військ. мін-ва від 8 січ. 1919 встановлені ранги відповідно до посад і відзнаки на петлицях (комірі).
5. Значковий - старшинський ранг, введений у 1918 р. відповідав поручнику і штабс-капітану без двох років старшинства в чині. На погонах по 2 ромби на кожному.
6. Сотник - старшинський ранг, введений у 1918 р. відповідав сотнику і капітану, суч. "капітан". На погонах по 3 ромби на кожному. Тут у тексті замість одного ромбу - отвір від кулі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375439
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 04.11.2012
автор: Michael