Нічка на дворі стояла,
Вже людина кожна спала.
Тільки наш Рябко не спав,
Хоча сон його і брав.
Але він не спить, все ходить.
Всюди він очима водить.
Стереже овець собака.
Хтось до двору – він загавка!
Ходить він, все сторожить.
Коли бачить хтось біжить.
Придививсь, то вовк крадеться.
В вовка слина так і ллється.
Біля двору все він ходить.
Хитро так очима водить.
До собаки підбігає.
І розмову починає.
Вовк
Як ся маєш друже мій?
Щось поганий вигляд твій!
По ночах бо треба спати.
Ну, а в день вже працювати.
Ех, не можна так, мій брате!
Ти ж не зможеш працювати!
Виб’єшся бо швидко з сил,
Згасне весь хоробрий пил!
Станеш зовсім ти слабкий,
Нащо людям ти такий?!
Підеш десь собі блукати,
Долі кращої шукати.
Ну, а там знайдеш чи ні!
Знаєш, які зараз дні!
Те, що й маєш відберуть,
Там підстрелять, там поб’ють!
Так, що ти ціни, що маєш!
Скажу так: «З вогнем ти граєш!»
Собака
Все це вірно кажеш ти,
Але як я можу йти?!
Бач овець я стережу!
Не заснути щоб – ходжу!
Ну, а вдень вже буду спати,
Їсти, пити, спочивати.
Адже вдень крадій не прийде,
Вдень поцупити не вийде.
Бо людей багато всюди.
Спати вже ж ніхто не буде!
Вовк
Ну ти брате і даєш!
Та чи дурника ти б’єш?!
Щоб здоров’я гарне мати,
По ночах потрібно спати!
А здоров’я – головне!
В кожного воно одне!
Ти іди, спочинь до ранку!
Встанеш прямо до сніданку.
Хто тебе там покарає?!
Хто вночі перевіряє?!
Йди поспи, молю, прошу!
Я овець постережу!
Я ж для тебе так стараюсь!
Я ж за тебе переймаюсь!
Чи мені не довіряєш?!
Зле про мене щось гадаєш?!
Та ми ж друже як брати!
Можеш ти спокійно йти!
Собака
Ні, я дурника не граю.
Просто все про тебе знаю!
Який, вовк, ти мені брат?!
І не кум ти, і не сват!
Ти овець дереш, патраєш!
Зовсім совісті не маєш!
Я ж все чесно заробляю!
Совість чисту з того маю!
Так, що йди вовк куди йшов.
Поки лиха не знайшов!
Втік той вовк, як не було.
В інший край його несло.
А Рябко усе стеріг.
Тих овець усе беріг.
Хай він мав не так багато!
Хай не жив, як вовк, пихато!
Але те, усе, що мав.
Все він чесно заробляв!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375204
Рубрика: Байка
дата надходження 03.11.2012
автор: Владислав Похилый