Без зустрічі з тобою, таким диким,
Таким, без жалості закоханим в мене.
Без тої булої вранішньої втіхи,
Відчувати дотиком в мені тебе.
Напругою в сто тисяч поцілунків,
Нам біль цей кожну ніч згадає,
За розшматовані серця в пітьмі
Яку для нас ми називали раєм.
Надриви на руках, душею збиті хвилі
Поривів вічності в коханні існувати,
Це - сповідь, сповідь у тремтінні,
А потім знову, знову цілувати...
Твоє неголене обличчя... вуста
Із терпким присмаком терпіння і омани.
Мене, із присмаком живого ще життя:
Сплетіння тіл, і кожен раз останнє...
А скільки раз ми говорили досить!!!
Ми обіцяли більше не любити.
І цю чудову одиноку осінь,
За сум свій вічний просимо простити...
Немає вороття, не повертайся.
Без зустрічі з тобою і без сну.
Мені дозволено завжди тебе хотіти,
А ти мене сприймаєш, як весну...
Без зустрічі з тобою, таким ніжним,
Таким моїм, на всі віки..завжди!
Без ночі, без рятуючої серце втіхи,
Без, до інших пригорнутися, жаги..
Тобі, мій любими Р.Ш. )))))
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375183
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 03.11.2012
автор: Yulia Bits