По дорозі тупотіли сотні людських ніг
Хтось біг, хтось плентався, а хтось ішов,
А під ногами лежав і плакав хліб,
Бо сьогодні не по призначенні пішов.
Хлібець топтали, на його плювали,
Футболили в калюжу, то в багно
Усі його бачили та наче і не помічали
Наче це не хліб був, а просто воно.
Люди забули чи просто знати не хотіли
Скільки праці хлібороби вклали в хліб,
Усе життя своє йому, одному присвятили,
Це на долонях мозолі, це кривавий піт.
Це труд тракториста, щоб землю зорати,
Це сіяча робота сіяти зерно,
Це агронома праця сходи доглядати
Вчасно підживити, щоб налилося силою воно.
Хліб-це комбайнера час врожай збирати,
А машиніста-до сховища зерно звезти,
Й десятки рук його ще будуть перевівати,
Щоб до потрібного стандарту довести.
Це мудрого хазяїна вправна справа
На біле борошно зерно перетворити,
Це майстерність пекарів, це Божа страва,
Щоб з муки простий шедевр створити.
Не ціните ви хліб за який колись вмирали
Згадайте, як без нього в голод люди пухли,
Як руки колоски на панщині збирали,
І як за його німець стріляв у голі груди.
Не хліб ви топчете, а святиню нашу
Хоч знаєте, що без хліба ти ситий не будеш
Зупинись, людино, і зверни увагу
Може своїм вчинком совість у інших розбудиш.
Підніми цей хлібчик, його життя скінчилось
Віднеси обабіч, де ніхто не ходить
Молись, щоб тобі тільки в сні приснилось,
Як плаче хліб й земля зерно не родить.
17.08.2008
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375062
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.11.2012
автор: temapk