Нині я – сухе листя клена,
Що тремтить від найменшого поруху,
Що сумує за літом зеленим,
Що танцює у парі з порохом.
Нині я сухе віття берези,
Що тримає надію золочену,
Наче гостре на венах лезо,
Наче мрію, вітром заскочену.
Нині я, мов калина безлиста,
Червоніють ягоди рОбами.
Хоч надія додолу звисла,
Та живе, поки круки не здзьобали.
Роба - робоче вбрання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374996
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.11.2012
автор: Крилата (Любов Пікас)