* * *
Сонце лягає і обрій цілує,
А він чепуриться знову
Він своїй милій ложе готує
Вона повернулась додому.
Обрій купає сонце в струмочку
Теплим повітрям втирає,
Потім дає полотняну сорочку
Й гору під голову їй підбиває.
Стелить із лісу перину пахучу,
Розчісує сонцю проміння,
Вплітає у простір веселку квітучу
Й навіває йому сновидіння.
А сонце й собі обрій кохає,
Пестить безкраї рівнини
За тіло багате руками хапає
Й малює теплом розмиті картини.
Ранок приходить і обрій сумує
Сонце у небо не хоче пускати
Не сердиться він, знову ложе готує,
Щоб стомлене сонце своє зустрічати.
22.02.2009
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374855
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.11.2012
автор: temapk