На вершину пагорбу, гордо ревучи на газах виїхав потужний байк. На ньому, гордо озираючись довкола, височіла могутня постать людини, яку за останні два роки знали як Полковника, і тільки близькі люди знали його як людину з майбутнього. Яка вже різниця, що цих, близьких, людей побільшало на кілька тисяч. За плечима у нього було багато втрат та знахідок, останнього було значно більше; втрати лишились там, у далекому майбутньому. За плечима у нього виднілась дівоча голівка, що довірливо схилилась на його плече, відкинувши чорне волосся на лоба, зацікавлено озиралась довкола. Частина його групи значно відстала, був час, щоб спокійно озирнутись довкола, привести до ладу думки, пригадати ту частину шляху, яку пройшли від моменту повернення Блейда в коло сімї, в коло друзів. Адже з того моменту пройшло ой як багато часу, більше року. Для людей, що не сидять на одному місці, цей час пройшов швидко та насичено, для людей, що не люблять залишати свої домівки на час більший за робочий, це дуже великий відрізок часу. Та вони, божевільні шаленці, не люблять сидіти на одному місці, саме тому й вийшли на дорогу, вийшли на велику дорогу не зважаючи на всі випробування часом та реальністю.
Реалізація задуму у створенні клубу, виявилась значно складнішою, ніж міг подумати хтось з команди, чи міг уявити сам Скайлеб, як людина більш досвідчена в цих справах. Створювалось враження, що суспільство налаштоване проти людей з відкритими поглядами, і ставить палки в колеса у будь якому намаганні, хоч якось, перемінити світ, урізноманітнити сірі будні сірої буденності. Труднощі почались одразу ж, як тільки Скайлеб почав роботу по підготовці документів на приватну діяльність. Як тільки ставало відомим, що він хоче створити байкерський клуб, ставлення чиновників змінювалось. Розважальний клуб, з рестораном та сауною, де можуть розважатись та відпочивати люди з певним достатком, та будьте ласкаві, ніхто й не суперечив, та тільки заходила мова про байкерський клуб, обличчя чиновників ставало нудьгуючим, і починалась бюрократична тяганина, спрямована на те, щоб відбити бажання у його створенні, або ж витягти якомога більше грошів, в результаті чого, щоб знову ж таки відмовити. Саме тоді, змучившись ходінням по конторам, Скайлеб погодився на втручання у ситуацію дружини свого сина. І ситуація почала змінюватись на очах. Він сам був свідком одної зі сцен. В кабінет заходила Либідь, за нею Скайлеб. Люб’язний обмін усмішками, кілька хвилин велись пусті бесіди, після яких чиновники швидко виконували свою роботу, підписувались необхідні папери, в результаті чого, необхідні документи було отримано за кілька днів.
Паралельно з цим, не зважаючи на сильні морози, почалось переобладнання купленого будинку, хоч з цим проблем не було. По всьому будинку, зважаючи на сильні холода, було розставлено потужні обігрівачі, скоріш для того, щоб швидше проводились роботи, ніж для зручності самих працівників. Полковник не скупився на обладнання та обстановку для клубу, як для номерів майбутнього готелю, так і для квартир для своєї команди, так і для кімнат працівників клубу. Роботи велись в багатьох напрямках одночасно, кожному з команди знайшлась робота по його здібностям.
Либідь займалась дизайном кімнат, квартир, всієї обстановки клубу, виконувала проекти в кресленнях, далі за роботою стежив Блейд, його досвіду в будівництві було достатньо, щоб стежити за якістю та швидкістю робіт. Як виявилось, він був вимогливим не тільки до друзів, до самого себе, про це вже всі давно знали, та ніхто не міг подумати, що він може бути вимогливим до сторонніх людей, хай вони і прості наймані робочі. Як на погляд друзів, він завів досить строгі правила, отримавши від Полковника карт-бланш на виконання робіт, Блейд на третій день після початку робіт, звільнив кількох працівників, тільки за те, що вони почали випивати під час роботи. Звільнення було з виховною ціллю, цим кільком не заплатили за пророблену роботу, і вигнали з ганьбою. Це подіяло, інші працівники більш не поспішали до магазину після робочого дня, і вдовольнялись тими продуктами, які привозили до столу кожного вечора, їм і готувати нічого не доводилось, привозили якісну та дорогу заморозку, вони тільки варили чи смажили, з міцних напоїв вдовольняючись тільки кавою та чаєм. І мали як результат проведеної роботи за місяць, досить високу зарплату.
Вже на середину весни клуб було завершено, як набрано працівників та обслуговуючий персонал. Цим займалась Либідь та Щек, на них можна було цілком покластись у відборі людей, та знанні людської психології. Одних привабила висока зарплата, інших не стандартність самого клубу, відношення до байкерського руху. І вся команда зійшлася на тому, що в ньому будуть грати тільки рок, для цього знайшли, серед чисельних молодих музичних груп, тільки одну, особливу групу, що мала ті ж самі світлі очі, божевільне бажання змінити світ на краще. Хай тільки музикою, але змінити так, щоб люди задумались про своє життя, що воно не концентрується тільки на певній сумі в гаманці, що є інша мета в цьому житті, не тільки набити свого живота гидкою стравою, тільки тому, що вона без ГМО, і куплена в дорогому супермаркеті. Ці музиканти не спокусились високою зарплатою, хоч тут був і цей фактор, чи можливістю засвітитись на сцені клубу, їх приваблювала мета показати інший світ, хай і через музику..
За кілька хвилин після Полковника на пагорб виїхав ще один байкер з цієї дивної групи, про яких вже пів року йде поголос як про божевільних шаленців, і плаче шоста палата в психлікарні. Це був Блейд. За його спиною більше життєвих розчарувань ніж в когось з його друзів. Та він і далі лишався самим собою. Людиною крайнощів, людиною здатною приймати швидкі рішення і йти у їх виконанні до завершення. Тільки раз, за той час, що його знали, його швидке рішення було змінене, та й то не за його власної подачі. Йому повірили, його, тоді ще, намагались покохати, і він просто не мав права залишати ту людину яка йому призначалась самою долею, вже потім не міг залишати людей, які змінили його життя на краще, та змусили повірити, що є кохання, як є дружба, як є Творець, що Земля кругла, хоч і трохи сплюснута на полюсах, що два на два не завжди чотири. За його спиною визирала у світ його дружина. Так, він знову одружився, і хай ці стосунки тільки визнані в колі друзів, зі щирим серцем, з любов'ю в голосі, він називає цю людину своєю дружиною. І ніхто не знає, скільки було позаду спроб кохати та повірити в любов. Скільки було позаду психів та нервових зривів, та всі вони, як і не довіра, розбивались об любов та повагу цієї слабкої на вигляд дівчини. У дівчини, що була на багато молодша нього самого, виявилося стільки сил та бажання кохати, що він сам не міг довго опиратись, і знайшов в собі сили повірити в кохання, в його існування, і знову відкритись для любові. Він добре відчув на собі, зрозумів через біль страждань, чого воно все варте, і був готовий до нових радостей і радісних переживань, що дає це почуття…
Вже за ним піднялись інші люди банди байкерів під назвою "Плеяда". Хорив, сестра Либідь, Щек та Кий, люди про яких говорили чисельні сайти Інтернету, про яких говорили на більшій половині доріг України. Люди які повірили дивній людині, людині, яка випадала з реальності, та була реальніша за всіх людей яких вони знали. Ця людина завоювала повагу та авторитет бажанням допомогти, хто цього потребував, захистить тих, хто потребував захисту, і змінити світ на краще. Саме за божевільний задум поставити світ на дибки вони були піти за ним куди завгодно.
Озираючись довкола Полковник ще раз вдоволено усміхнувся. Вони прибули вчасно. До зустрічі, важливої для багатьох людей, залишалось зовсім нічого, всього кілька хвилин. А ось і ті, заради яких вони приїхали сюди, в дику та запущену частину Криму, на закриту дорогу серед гірських ущелин, відкриту всім вітрам та сонцю. На горизонті почала виникати велика група людей на байках, з кожною хвилиною їх більшало, горді постаті на байках все більшали в розмірах.. це були люди, що як і він сам прибули сюди з майбутнього, і як і він, залишились тут. Тут вони всі знайшли свою сімю, свою родину, тут, як і він, вони захотіли змінити світ на краще, тому й збирались тут, щоб приєднатись до банди "Плеяда" під командуванням короля дороги, відомого під ніком Полковник.
Гори здригались від реву потужних байків. Горів асфальт під колесами машин. Горіли небеса і їм стало тісно коли на дорогу вийшла сама найбільша банда байкерів, що коли не будь виходила на дорогу. Перед ними виникне біла полоса на горизонті. Відомо всім – вона виникає тільки перед чистим поглядом, перед поглядом омитим слізьми розчарувань та внутрішнього болю. А виникнувши лишається провідною все життя. Все життя довжиною в дорогу. Не відомо, що там, за горизонтом. І від громового реву потужних двигунів світ вже починав ставати на дибки. Та це тільки початок..
9 вересня 2010 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374713
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.11.2012
автор: ПОЛКОВНИК