Пообідати збирались роботяги браві.
– Ще якби для апетиту якоїсь «приправи».
– Воно й можна, та якби ж то – дешево й сердито.
– Ну, то значить доведеться в аптеку сходити.
Довго нічого гадати, то ж послали братці
молодого делегата в пижиковій шапці.
А йому ну так вже стало соромно питати –
стограмових шість флаконів до поїдку брати.
– Та мене в селі просили, щоби їм дістав я
від хвороби отієї «сталін», «сталь»…
– Вам «Стальник»?
Хай лікуються старенькі. Та тепер закони –
в одні руки продавати лиш по два флакони.
– Що ж, й за це спасибі скажуть. Ліки це відмінні.
Не зізнався, що клієнтів шестеро на зміні.
Довелося мандрувати іншому гінцеві:
куртку, шапку і негайно – на об’єкт кінцевий.
Хутко й третього послали. Вже ж обідать хочуть.
Повернувся й той з напитком – з ліками. Й регоче!
– Нас аптекарка за пижик враз розшифрувала.
– Хлопці-хлопці! Ви б хоч шапку іншу одягали!
Це вже точно що не буде у вас геморою,
та гарненько стережіться, не було б запою!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374699
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 01.11.2012
автор: Олександр ПЕЧОРА