На водостічні труби покладають музику,
Шукають правди заворушені серця.
Палкі чуття фальшиво зав`язали вузликом.
Гучне фіаско вірогідного творця.
Шляхи залиті для сиропних полуднів,
Творцю залишили вгамовані листи.
Душа шаліє не від холоду –
Даремно їй комусь відповісти.
Шаленство Місяця вгризається у спогади,
Яким абсурд здіймає береги.
Таємність кидає незвичним поглядом.
Кому лишаються заляпані борги?
Творець живе, коли правдивість схвалена.
Тримати довго пожовтілі сни…
Сердечність жѐвріє у подумках обпалених.
Типова спрага. Авангард весни…
----------------------------------------------------
Він. Душа стікає. Листя.
На день. Все. Пісок.
Совість. Чужа. Як місто.
Апатія. Стисла. До кісток…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374618
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 31.10.2012
автор: Вальдемар Феруменко