Де вихід?
Життя для мене, як книга прочитана
Як казка колись із героями та ворогами
Та від неї лиш психіка хворо розхитана
І на обличчі холоднім очі зі сльозами.
Розкиданими вчинками хворіє майбуття
Закривавлене стоїть самотньо моє життя
Воно не коштує нічого, воно тепер як крига
Не відчуває, не бачить, не знає про життя спокійне.
Я хоч і бачу тебе іноді, та все ж дуже сумую
Ти не знаєш, ти йдеш, а я подих тамую
Засмічене, б'ється те серце самотнє
Іноді ні, коли ночі короткі.
Я знаю погано, за що я борюся
Не хочу я жити без тебе, та смерті не боюся.
І коли бачу тебе, сльози рікою
Десь у серці далеко, я поряд з тобою.
Самотньо шукаю я вихід з проблеми
Вже дуже стомилась, думаю часом, чи треба
Мені отак жити, та не можу я більше
Починаю любити тебе все сильніше й сильніше.
Не бачу я виходу із ситуації складної
Добиваю себе часто піснею сумною.
І крик виривається із душі тихий
Коли ж я дізнаюсь, де в цьому світі вихід?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374612
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.10.2012
автор: Марія Гвоздікова