Оковита, оковита!
Знаю, знаю, що ти з жита.
Серце тугою сповите
До нестями, оковита!
Бой!
І не треба мені в шаблі
Шукать долю в гуляй-полі -
Тільки щаблі, тільки щаблі
Та тенета болі, болі.
Оковита, оковита!
Розкажи мені про жито -
Я чарчиной сплачу мито,
То розкажеш, оковита?
Що ж, не треба...
Пам'ятаю
Про волошки біля греблі,
Про каштани, Дніпра далі,
Що летять-бринять край неба.
Повернусь я, оковита,
До Вкраїни,
Бой, не жити
З серцем тугою сповитим
На чужині, оковита!
10.08.1971
Симферопіль
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374608
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.10.2012
автор: Левчишин Віктор