Всі надії мої пані Осінь закидає листям,
тихо змиє усі сподівання холодним дощем.
Нездійсненні мрії вітер розвіє над містом.
Лише спогади я заховаю під сірим плащем.
Почуття поступово розчиняться десь у тумані
і від них лиш залишиться слід у осінній росі.
У ранковому хаосі міста затихнуть останні
звуки рідних колись, а тепер вже чужих голосів.
Пам'ять буде топитись моя у пляшках алкоголю.
Думки видихатиму з димом своїх сигарет.
І серце розбите, як жертва невдалого бою.
І з'явиться пустка на місці, де був твій портрет.
І похмурі рядки лягати будуть на папері.
В рядках цих не буде «пробач мене» або «прости»…
але завжди будуть трішки прочинені двері,
та ніколи нажаль у них не появишся ти.
Всі надії мої пані Осінь закидала листям
і скоро ще більше закидає їх перший сніг.
А ти з іншим гуляєш далеко десь в іншому місті
і той інший із квітами падає до твоїх ніг.
́́́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374592
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.10.2012
автор: Валерій Коваль