Я ж тобі пробачу, бо і я людина:
Здатен помилитись, стати не туди:
Головне, щоб в нас була хоч година
Для прощень, пробачень, виходу з біди.
Вибачте особу, що сумнівно впала,
Того, хто невільно оступитись зміг,
Вибачте для того, щоб вона пізнала
Каяття у серці, де межа й поріг?
Ми усі чекаєм, щоб і нас прощали,
А самі для цього рідко сполох б'єм.
Треба заліпити щирості провали:
Ми ж самі зі злості більшу частку п'єм!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374546
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.10.2012
автор: Андрій Конопко