Це не твої надії облиш,
не твій холод,
це не твої руки,
це чиїсь кінцівки
прикріплені
до твого тіла,
не твоя квартира,
в ній занадто просторо
для твоїх ідей.
Це не твоя гра,
не твої кулі,
і не тобі їх отримувати в серце,
Це не твій одяг
роздягнись
і спали.
Викинь картини
на сміттєзвалище
чужих речей,
це не твоя тиша,
в цій – занадто голосно
хтось розмовляє,
не твої сигарети,
вони занадто важкі
для твоїх легень,
все що ти бачиш,
облий бензином
та тікай
за місто
за першим,
хто покличе тебе
пограти
у шахи.
І не ходи в гості до бога
він сьогодні
зайнятий
чи просто знервований,
злий,
він сьогодні відсутній
у церкві,
а тому не ходи.
Ось тобі сигарети,
ті що ти любиш,
Ось тобі любов,
якої залишилось трішки,
ось тобі ключі
І квартира,
Ось тобі все
та ніщо
І мовчи,
Бо,
З тобою не хочуть розмовляти
Затям[це].
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374391
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 30.10.2012
автор: ImmortalPsycho